Як інвестувати у видобуток корисних копалин

Видобуток корисних копалин існує з давніх-давен, а тому інвестування в тому чи іншому вигляді у видобуток природних ресурсів є одночасно і найстарішим, і завжди перспективним видом інвестицій. Оскільки світовій спільноті потрібно все більше ресурсів для подальшої переробки, на видобуток корисних копалин не дуже драматично впливають навіть кризи.

Про перспективність вкладень у ресурсні галузі найкраще говорить зростання світового виробництва. Темпи зростання виробничо-технічних потужностей у всьому світі щорічно збільшуються. За прогнозами британської консалтингової компанії Cebr обсяг світового виробництва вперше в історії людства вже перевищив 100 трлн. доларів.

Особливості інвестування у ресурсну галузь

Зазначимо основні ризики інвестицій у видобуток корисних копалин, а також деякі переваги, за якими природні ресурси є привабливими для вкладень.

Складнощі та ризики:

• Вичерпність. Природні ресурси не є нескінченними. У якихось випадках доведених запасів планети вистачить на сотню років і більше, а в інших, як у випадку з нафтою, залишається на декілька десятків років. Особливо ця проблема яскраво виявляється на регіональному рівні, коли в одних регіонах конкретний ресурс може бути вичерпаний зовсім, а в інших може бути велика кількість запасів.
• Серйозне держрегулювання. Влада різних країн світу уважно ставиться до видобутку своїх природних багатств, серйозно контролюючи цей процес та виставляючи певні вимоги до видобувних компаній. В Україні для отримання права на ведення цього виду бізнесу потрібно отримати спецдозвіл на користування надрами, докладно про який можна прочитати за цим посиланням: https://geogroup.com.ua/speczdozvil-na-korystuvannya-nadramy/.
• Капіталоємність. Проекти у сфері видобутку природних ресурсів потребують серйозних фінансових вливань на старті. Це можуть бути і геологорозвідувальні роботи, і гірничо-підготовчі роботи, будівництво, найм професійних кадрів, закупівля та монтаж дорогого обладнання.
• Тривалий термін завершення проектів. Багатьом проектам, спрямованим на видобуток корисних копалин, наприклад, гірничодобувним компаніям, потрібно багато часу для реалізації проектів, будівництва шахт, створення інфраструктури та інше. У зв’язку з цим, якщо проект почався в періоди зростання цін та попиту на сировину, на момент завершення цикл може пройти, що позначиться на прибутковості.
• Вплив циклічності економіки. Попит на матеріали падає при уповільненні економіки та зниженні споживання товарів населенням.

Переваги цього виду бізнесу:

• Постійна популярність. Як вже було сказано, природні ресурси лежать в основі всього виробництва, крім цього вони потрібні для створення глобальної інфраструктури та ремонту вже наявної. Це і пиломатеріали, і сталь, і гравій. А враховуючи світову тенденцію до урбанізації, таких матеріалів потрібно все більше.
• Ефективний засіб заощадження Деякі природні ресурси, такі як золото або інші цінні метали, можуть бути хорошим засобом заощадження та захистом від інфляції. Втім це не виключає того, що в окремих нішах можливі періодичні кризи надвиробництва.
• Не найвища кореляція з фінансовим сектором. Багато компаній утримують інвестиції у споживчі природні ресурси навіть за умов фінансових криз, сподіваючись отримати виграш при відновленні економіки.
• Різноманітність способів інвестування. Інвестувати у видобуток копалин можна різними методами, у тому числі безпосередньо, інвестуючи в нові проекти або в діючий бізнес, або через купівлю акцій, облігацій сировинних компаній, паїв або паперів біржових фондів, а також торгуючи ф’ючерсами та опціонами.
• Зростання доходів населення як драйвер. Інвестиції в природні ресурси стають більш привабливими в міру збільшення доходів населення в країнах, де зростає попит на будівельні матеріали, дорогоцінні метали та інші ресурси.
• Засіб політичних закупівель. Сировина є стратегічно важливим моментом для розвитку та безпеки держав. Тому деякі країни закуповують його у великих обсягах з політичних міркувань, внаслідок чого уряди виступають ще одним із двигунів попиту.
• Висока інерційність ринку. Ринок природних ресурсів досить плавно реагує на зростання чи скорочення використання тих чи інших природних ресурсів. Тому різко скоротити чи миттєво збільшити пропозицію у ньому практично неможливо.
• Зручний інструмент для довгострокового інвестування. Будь-який приватний інвестор може зрозуміти глобальні економічні тренди і вкластися в ті ринки природних ресурсів, які будуть задовольняти їх у найближчі роки, приносячи інвестору стабільний прибуток. Прогнозування тут частково полегшене. Втім, інвестувати у велику кількість природних ресурсів буває не дуже вигідно, оскільки деякі ринки можуть рухатися у зворотний бік від загального тренду.

Напрями інвестування

Інвестиції в природні ресурси можуть бути спрямовані на будь-які матеріали та фракції, що видобуваються або збираються у сирому вигляді. Після видобутку та збору вони можуть піддаватися процесам очищення або переробки, а потім упаковуватись та реалізовуватись.

У той же час не варто змішувати цю галузь із сільським господарством, де можуть використовуватися схожі принципи видобутку та реалізації, але продукти якого мають набагато менший термін життя.

Залежно від призначення корисних копалин інвестувати можна у видобуток:

• горючих корисних копалин – нафта, газ, горючі сланці, вугілля, торф;
• рудних копалин – чорні, кольорові та дорогоцінні метали;
• гідромінеральних копалин – підземні мінеральні та прісні води;
• нерудних корисних копалин, включаючи будівельні матеріали та каміння (вапняк, пісок, глина, граніт), камнесамокольорова сировина (агат, халцедон, яшма, онікс та інші), дорогоцінні камені (рубін, сапфір, алмаз) та гірничохімічна сировина (борати, фосфати, апатит, мінеральні солі тощо).

Областей застосування корисних копалин надзвичайно багато, це можуть бути такі галузі як металургія, машинобудування, будівництво, медицина, сільське господарство (як добриво), громадське харчування та харчове виробництво (поварена сіль).

Відповідно, яку б нішу не вибрав інвестор, продукт, в який він інвестує, напевно, матиме велику кількість цільових споживачів. У тому числі у тих регіонах, де свої запаси мінімальні, та куди ресурси поставляються на експорт. У той же час прибутковість від видобутку деяких природних копалин через велику пропозицію та високу конкуренцію може виявитися не настільки високою, як хотілося б.

Як інвестувати у видобуток корисних копалин

Інвестиції у видобуток корисних копалин можуть бути прямими та портфельними.

Прямі інвестиції мають на увазі вкладення коштів у реальні активи підприємств і проектів, у яких інвестори можуть отримати істотну частку у бізнесі право брати участь у його управлінні.

Прямі інвестиції зазвичай робляться на тривалий термін і відрізняються меншою ліквідністю, ніж портфельні. Тобто їх складніше придбати та складніше продати. Інвесторами у прямому інвестуванні можуть виступати приватні особи та компанії, які мають достатній капітал (мова зазвичай йде про дуже великі суми), а також фонди прямих інвестицій.

Портфельні інвестиції – це інвестиції у придбання цінних паперів підприємств (акцій, облігацій тощо.) отримання доходу з допомогою зростання їх вартості чи отримання регулярних виплат відсотків як дивідендів чи купонів.

Активної участі в роботі компанії інвестор таким чином не здійснює, тому може включити до свого інвестиційного портфеля безліч різних активів. Портфельні інвестиції також можуть містити інвестиційні фонди у сфері нерухомості (REIT), пайові інвестиційні фонди (ПІФи), біржові фонди (ETF). Портфельні інвестиції більш ліквідні та дозволяють простіше диверсифікувати вкладення.

Крім таких відомих інструментів інвестування як акції та облігації існують менш відомі та популярні у більшості інвесторів інструменти як ф’ючерси та опціони, що передбачають контрактний підхід до торгівлі ресурсами. Використання ф’ючерсів та опціонів передбачає наявність у інвестора середнього досвіду на фондовому ринку, роботи з акціями, облігаціями та валютою.

Зазначимо, що у будь-якому вигляді інвестування існують свої стратегії, які різняться за рівнем ризику і потенційної прибутку. Найбільший дохід, як правило, обіцяють найбільш ризиковані варіанти, наприклад, інвестування у стартапи.

Інвестиції у стартапи у добувній промисловості

Стартапи у сфері добувної та переробної промисловості можуть займатися пошуком рішень практично будь-яких виробничих завдань, пропонуючи для галузі нові інноваційні продукти та послуги. В основному проекти стосуються таких напрямів, як технології, інфраструктура, охорона навколишнього середовища, фінанси, питання експлуатації, а також управління людськими ресурсами.

Зокрема, перспективними напрямками стартапів можуть бути:

• нові технології, пов’язані з безпечною та екологічною переробкою відходів, а також їх зберіганням та утилізацією;
• способи видобутку, які відповідають принципам сталого розвитку;
• технології, що підвищують ефективність керування при переробці корисних копалин;
• методи ефективного та точного геологічного картографування;
• технології інтелектуального виробництва;
• створення інтелектуальної інфраструктури;
• більш ефективна організація праці та вирішення питань, пов’язаних із персоналом (планування робочих змін, охорона праці та здоров’я, навчання та кваліфікація співробітників, підбір персоналу).

Більше третини стартапів пов’язані з технологічною областю та впровадженням цифрових технологій, у впровадженні яких галузь зазнає складнощів.

Продукти та послуги у гірничодобувній галузі зазвичай пов’язані з такими технологіями та напрямками як:

• машинне навчання та системи управління даними у сфері розвідки;
• системи автоматизації копалень, робототехніка;
• хмарні мережі;
• хмарні платформи IoT для забезпечення штучного інтелекту;
• VR та AR-технології;
• використання безпілотних апаратів тощо.

Насамперед у нових технологіях, що пропонуються стартапами, зацікавлені самі представники видобувної галузі, які потребують креативних рішень своїх практичних завдань та проблем. Для приватних інвесторів, не сильно залучених до цієї ніші, вибір перспективного об’єкта для інвестицій може виявитися досить складним завданням.

Тут знадобиться поглиблене знання галузі, розуміння її актуальних проблем. А також значні обсяги капіталовкладень з високим ризиком втратити свої кошти. Особливо великий ризик при фінансуванні проектів, пов’язаних з необхідністю лабораторних досліджень.

Інвестиції у класичні бізнес-схеми

Інвестиції у видобувні компанії порівняно з іншими галузями характеризуються високим стартовим порогом.

Проте і дохідність цієї ніші дуже висока, а витрати у період роботи зазвичай невеликі, у зв’язку з чим вкладений капітал може швидко окупитися. Конкретика залежить від проекту, адже цілі фінансування можуть бути різними, наприклад:

• Оформлення родовища під продаж.
• Проведення меліоративних робіт на родовищі.
• Розробка родовища та робота на ньому.
• Будівництво інфраструктури.
• Розширення видобутку/виробництва, збільшення виробничих потужностей.
• Оновлення обладнання та придбання заміни для спецтехніки, що зносилася.
• Фінансування в оборотні кошти – придбання сировини, розхідників, орендної плати, комунальних витрат.
• Інвестування у переробку та продаж природних ресурсів.

Інвестор може вкластися в проект на різних стадіях його реалізації. Наприклад, ще на етапі розвідувальних робіт, при закладці інфраструктури об’єктів з видобутку, етапі пуско-налагоджувальних робіт. Або вклавшись у розширення бізнесу, що вже діє.

Можна надати інвестиційну позику, наприклад, під заставу майна, взяти участь у проекті як партнера, або домовитися на інші форми співробітництва. Наприклад, на пайову участь з можливістю зворотного викупу частки інвестора.

Критерії для аналізу об’єктів інвестування:

• Досвід компанії. Скільки років займається цією галуззю, які успіхи має до поточного моменту, кількість реалізованих раніше проектів та їх показники.
• Характеристики родовища та сировини. Ступінь його розробки, якість та параметри корисних копалин згідно з проведеними експертизами.
• Фінансова модель/результати проекту. Все, що стосується фінансової частини проекту, незалежно від його стадії. Це можуть бути фінансові розрахунки, закладені в бізнес-план, або основні фінансові результати та показники чинного проекту.
• Матеріальна база проекту. Земельні ділянки та нерухомість у власності, включаючи приміщення, склади різних класів, офіси, виробниче обладнання, транспорт.
• Розмір боргу. Підприємства з великим розміром заборгованості можуть зазнавати серйозних труднощів при економічному спаді.
• Інфраструктура. Яка є інфраструктура, зокрема інженерні мережі, чи влаштовані або плануються зручні транспортні шляхи.
• Кадри. Наскільки кваліфікований та підготовлений персонал команди проекту, який його склад. Особливу увагу варто приділити особистості власника проекту, його досвіду, компетенції, зв’язкам, особистим якостям.
• Канали збуту. Наскільки опрацьовано ринки збуту продукції, які є прогнози щодо попиту.
• Стратегія розвитку. Плани та перспективи щодо розвитку бізнесу, нарощування обсягів видобутку, виходу на нові ринки.

Для успіху проекту необхідно, щоб його власники забезпечили повну прозорість роботи та надали інвестору доступ до відомостей про господарську діяльність. Інструментами захисту інвестицій може бути фінансовий контроль, і контроль операційної діяльності підприємства.

Придбання акцій видобувних компаній

На фондовому ринку цінних паперів ви можете придбати акції компаній, які мають пряме відношення до видобутку корисних копалин – нафтовидобувних, газодобувних, гірничодобувних компаній тощо. Акції дозволяють заробити або на зростанні їхньої вартості з часом, або на виплатах дивідендів. Щоб почати інвестувати в акції, потрібно відкрити рахунок в цінних паперах у надійного брокера.

Компанії з видобутку природних ресурсів можуть бути двох типів – великі та дрібні.

1. Великі компанії мають диверсифіковану діяльність, займаючись не тільки видобутком ресурсів, а й їх переробкою та продажем на ринку. А також можуть спеціалізуватися на кількох видах корисних копалин. Такі компанії мають здатність постійно генерувати прибуток незалежно від економічних умов, а також мати дивідендні акції та виплачувати власникам акцій постійний дохід.
2. Дрібні компанії зосереджені на одному напрямку, тому вони більш чутливі до стрибків цін на конкретні ресурси, акції їх волатильніші та зазвичай не передбачають виплату дивідендів.

Коливання цін акцій видобувних компаній великою мірою залежить від ціни на конкретну сировину, яку вони виробляють. При спаді економіки та зниженні купівельної спроможності, коли люди перестають купувати товари у великій кількості, акції компаній-виробників промислових металів особливо не зростають, але відновлюються при відновленні економіки. А ось золото та інші кольорові метали менш залежні від коливань ринку і можуть зростати навіть у найблагополучніші періоди.

При виборі акцій та створення інвестиційного портфеля насамперед слід оцінити кон’юнктуру ринку.

Приклади великих закордонних гірничодобувних компаній: BHP Group Ltd. (BHP), Freeport-McMoRan Inc. (FCX), Glencore PLC (GLNCY), Rio Tinto Group (RIO), Barrick Gold Corp. (GOLD), Newmont Corp. (NEM).

Сировинні інвестиційні фонди

Якщо інвестор не має грошей або ресурсів на придбання та аналіз акцій окремих компаній, хорошим способом диверсифікувати портфель буде інвестування в пайові інвестиційні фонди (ПІФи) або в біржові фонди (ETF).

ПІФи – це такий інструмент колективного інвестування, при якому інвестори вкладають кошти в єдиний фонд, а той, у свою чергу, набуває активів відповідно до своєї стратегії, наприклад, цінних паперів або комерційної нерухомості. Майно фонду ділиться пропорційно до вкладень на паї, кожен з яких дає право власності інвестора на частину майна фонду.

ETF фонди. ETF – це фонди, що торгуються на біржі, для купівлі яких не потрібно спеціально звертатися до керуючих компаній. За допомогою ETF інвестор отримує можливість придбати індекс набору акцій великих закордонних компаній, облігацій та сировини, а ціни на папери фонду будуть слідувати за їх індексами. ETF-фонди можуть робити ставку на різні активи, зокрема конкретні галузі або вид природних ресурсів. Також ETF-фонди, на відміну ПІФів, можуть виплачувати дивіденди.

Однак варто мати на увазі, що всередині сировинних або ресурсних ETF також є різні фонди, які віддають пріоритет тій чи іншій підгалузі та видам сировини (енергетика, хімічна промисловість, виробництво корисних копалин та лісових товарів) або роблять ставку на той чи інший національний сировинний ринок.

Тому можна підібрати той із варіантів, який найбільшою мірою відповідатиме вашим потребам.

Деякі відомі приклади сировинних ETF:

• Vanguard Materials ETF
• Fidelity MSCI Materials ETF
• FlexShares Morningstar Global Ulistream Natural Resources Index Fund
• Materials Select Sector SLIDR ETF
• iShares North American Natural Res ETF
• iShares US Basic Materials ETF
• iShares Global Materials ETF
• SLIDR S&LI Global Natural Resources ETF
• SLIDR S&LI North American Natural Res ETF
• VanEck Steel ETF
• iShares Global Timber & Forestry ETF

Інвестор, що вкладає в ETF, може також вибрати вузькоспеціалізовану нішу, вклавшись, наприклад, у досить поширені нафтогазові ETF на кшталт Invesco Dynamic Energy Exploration & Production ETF, iShares U.S. Oil & Gas Exploration & Production ETF та Energy Select Sector SPDR.