Коли починаєш обживати дачну ділянку, часто виявляється, що каналізація – одне з найбільш важливих питань. У всіх більш-менш сучасних будинках, звісно, є санвузол. При цьому із водопостачанням зазвичай труднощів немає: вода поступає зі свердловини. А ось із тим, куди мають скидатись стоки, часто виникають проблеми.
В інтернеті є величезна кількість довідкової інформації щодо основних варіантів вирішення цього питання. У статті опишемо особливості вибору і установки системи локальної каналізації на дачі. Сподіваємось, що це дозволить вам уникнути помилок і допоможе заощадити. Адже необхідно врахувати, що не тільки будівництво, але й регулярна викачка вигрібних ям це доволі коштовні процедури (орієнтовні ціни для Києва наведено за посиланням на сайті Аварійної каналізаційної служби, проте у різних населених пунктах вони можуть суттєво відрізнятись). Дуже важливо всі питання, пов’язані із автономною каналізацією заміського будинку, вивчити та прорахувати заздалегідь. У цьому допоможе наша стаття.
Про що тут йдеться:
1. Варіанти облаштування автономної каналізації
1.1. Кустарні бетонні вигрібні ями
1.2.1. Як часто викликати асенізатора
1.4. Станції глибокої біологічної очистки
1. Варіанти облаштування автономної каналізації
Проектувати септик краще всього на етапі будівництва будинку. Адже потрібно враховувати безліч чинників: розмір ділянки, тип ґрунту, розташування джерел водопостачання, а також інші параметри, аж до ухилу місцевості.
Коли будівель ще немає, простіше підібрати оптимальне розташування будинку, свердловини та септика відносно один до одного.
Під словом «септик» розуміють різні види локальних очисних споруд: станції біологічної очистки, енергонезалежні септики, накопичувачі та навіть звичайні дачні ями-туалети. Найчастіше люди плутають станції біологічної очистки із енергонезалежними септиками та накопичувачами. Виглядають вони у заводському виконанні схоже, однак різниця між ними велика. Вся справа у принципах роботи, розглянемо це детальніше.
1.1. Кустарні бетонні вигрібні ями
Популярний особливо в минулому дачний варіант — два бетонні кільця для каналізації. Такий варіант часто пропонують зробити «майстри широкого профілю». Вони при цьому обіцяють гарну очистку на виході та відсутність необхідності будь-якого обслуговувати цієї конструкції. Називають вони свої творіння теж септиками.
Однак такі вигрібні ями — не септики. Вони не герметичні та не очищають стоки. Внаслідок цього подібні споруди пропускають неочищені стоки у ґрунт, таким чином заражаючи його. У паводок ями переповнюються підземними водами, які схильні до різких коливань через опади або з інших причин. У такому разі, зрозуміло, що їх робота взагалі повністю паралізується.
Часто горе-майстри на ділянці замовника замість септика роблять звичайний колодязь із 3-4 кілець, який скидає неочищені стоки безпосередньо до водоносних пластів. Такі споруди коштують дуже дешево, адже «найскладніше» в процесі будівництва – викопати яму відповідного розміру. Після цього маніпулятор, який привезе бетонні кільця, сам же і вивантажить їх до цієї ями.
Спокусившись низькою ціною, багато хто думає, що в результаті таких будівельних маніпуляцій, вони отримають повноцінний септик. Але після установки швидко розуміють, що гроші викинуті на вітер.
Чи варто витрачати гроші на установку бетонованою вигрібної ями, кожен вирішує сам.
1.2. Накопичувальні ємності
Накопичувальні ємності повністю відповідають нормам екологічної безпеки, оскільки стоки в них ізольовані та вивозяться лише автомобілями-асенізаторами. У сучасному вигляді накопичувальна каналізаційна ємність – це зазвичай великий пластиковий бак ємністю 4-5 кубічних метри або навіть більше. Цей бак вкопують на земельній ділянці, враховуючи можливість зручного доступу асенізатора для його періодичного очищення.
У таких баках відсутні жодні камери та перегородки, але зазвичай бувають ребра жорсткості, які повинні надавати накопичувальній ємності міцності.
Порівняно із септиками, мова про які піде далі, накопичувальні баки зазвичай займають більше місця на ділянки. І це логічно, адже стоки в них не очищаються і не викидаються назовні у ґрунт, а просто акумулюються. Тому користувачі каналізації такого типу зацікавлені у найбільших об’ємах резервуарів. Адже головним недоліком герметичних баків є необхідність їх регулярного відкачування.
1.2.1. Як часто доведеться викликати асенізаторську машину
Середній обсяг споживання води на одну людину на добу — 200 літрів. Якщо у невеликому будинку постійно будуть жити чотири людини, за добу буде набиратися близько 800 літрів.
Найрозповсюдженіший об’єм автоцистерн, які вивозять стоки, становить 4-6 м3. Є варіанти і більше, навіть і на 12-16 м3, але їх можна замовити не скрізь.
Припустимо, на ділянці зробили накопичувач об’ємом 6 м3, який можна буде відкачувати більшістю асенізаторських машин. Порахуємо кількість днів, на які вистачить даної ємності:
| Об’єм накопичувача | Добовий скид | Час заповнення |
|---|---|---|
| 6000 літрів (6 куб.м.) | 800 літрів | 7,5 діб |
Тобто викликати машину, щоб відкачати вміст накопичувача, доведеться раз на тиждень. Це, зрозуміло, не тільки дорого, але й дуже незручно. І навіть, якщо ми для розрахунків взяли завеликий показник скиду води на людину, загальний розрахунок зрозумілий та не дуже оптимістичний.
1.3. Енергонезалежні септики
Енергонезалежні септики — один з найпростіших видів локальних очисних споруд. Це пластикова ємність, яка складається з декількох камер, сполучених між собою системою переливних отворів. Також ця ж конструкція може бути реалізована на колодязях із бетонних кілець, перше з яких обо’язково має бути із герметичних дном.
Процес очищення в них влаштований так. У першій камері стоки відстоюються і поділяються на кілька фракцій. Грубі фракції осідають і переробляються бактеріями в мул. Рідина, що залишилася, забирається з середини колодязя по висоті та переливається в наступні камери. Забір зсередини має великий сенс, адже у середніх шарах рідина є найменше забрудненою. З останньої камери очищена вода потрапляє до ґрунту. У процесі очищення беруть участь анаеробні бактерії, тобто бактерії, які живуть і розмножуються без кисню.
У таких видах септиків стоки освітлюються (тобто очищуються) приблизно до 50-60%. Далі необхідно провести додаткове очищення. Для цього робляться спеціальні споруди — дренажні системи. Ними можуть бути як спеціальні колодязі, так і траншеї, обов’язково з гравійно-піщаною подушкою на дні. У них стоки проходять додаткову фільтрацію і далі вбираються в землю.
1.4. Станції глибокої біологічної очистки
Це найсучасніший і ефективний вид очисних споруд. Такі станції – зменшена копія міських очисних споруд. Основна відмінність від енергонезалежних септиків – аерація стоків. У ході цього процесу стоки насичують киснем, який необхідний для життя бактерій аеробів.
Станції очищення можуть відрізнятися в залежності від моделі. Зазвичай вони складаються з декількох камер, одна з яких — так званий аеротенк, або камера аерації. У ній багато кисню і стоки колонізуються аеробними мікроорганізмами, які формують так званий активний мул. В цю субстанцію крім бактерій входять також найпростіші: амеби, інфузорії тощо. Активний мул переробляє багато видів та компонентів забруднень, які надходять зі стоками.
Ефективність очищення подібних систем висока та досягає 95 або навіть 99%. Це набагато більше, ніж у енергонезалежних септиків, які, нагадаємо, очищають тільки до 50-60%. Станції біологічної очистки на відміну від енергонезалежних септиків на практиці не вимагають додаткових систем ґрунтового очищення, полів фільтрації або дренажних колодязів.
Освітлені (очищені) стоки після станцій біологічного очищення можна використовувати, наприклад, для поливу дерев або просто зливати на землю. Їх навіть можна скидати у водойми. Але при скиданні у водойми стоки повинні проходити додаткове знезараження.
Для цього багато моделей станцій біологічної очистки оснащують модулем ультрафіолетової обробки. Подібний метод ефективний і повністю відповідає усім санітарним вимогам.
Монтаж станції біологічної очистки ідентичний монтажу енергонезалежного септика. Проте догляд за станцією очищення інший і залежить від конструкції. В цілому, як і у випадку з енергонезалежним септиком, раз в 2-3 роки слід відкачувати надлишковий мул. А також промивати переливи і механізми мийкою високого тиску.
Також станції глибокої біологічної очистки потребують деяких витрат на електрику та періодичного обслуговування повітряного компресора.
2. Який вид септика варто збудувати
Найкращими варіантами в більшості випадків є два: енергонезалежний септик та станція біологічної очистки. Але для влаштування енергонезалежного септика потрібні три основних умови:
- Низький рівень ґрунтових вод.
- Грунт з високою водопроникністю, тобто такий, у якому багато піску.
- Додаткова вільна площа на ділянці для облаштування дренажних полів.
Станція біологічної очистки на відміну від енергонезалежного септика здатна працювати в будь-яких умовах і мало залежить від рівня підземних вод і типу ґрунту. Тому це конструктивне рішення для облаштування автономної каналізації на заміській ділянці є оптимальним у регіонах, де переважають глинисті ґрунти, а також має місце високий рівень підземних вод.
Енергонезалежні септики можуть бути найкращим варіантом на великих ділянках із сухим, переважно піщаним ґрунтом.
2.1. Підводимо підсумки
- Визначте тип ґрунту на вашій ділянці та рівень підземних вод. Якщо це пісок, варіантів щодо вибору типу каналізації буде набагато більше. Якщо у вас на ділянці глина, та ще й вона регулярно підтоплюється, тоді оптимальною буде станція аерації.
- Подивіться, скільки місця ви готові відвести під локальну каналізацію. Для енергонезалежного септика потрібні дренажні поля. Якщо ділянка невелика, вони «з’їдять» і без того дорогоцінний простір.
- Накопичувачі дешевше при установці, але доведеться регулярно відкачувати стоки асенізаційної машиною.
- Найбільш сучасними є станції біологічної очистки. Вони універсальні, займають мінімум місця, можуть використовуватися на будь-яких типах ґрунтів. І навіть при високому рівні підземних вод.
- Бетонні вигрібні ями — минуле століття. Вони пропускають стоки в ґрунт, жахливі з точки зору екології та ще й потребують частого чищення або відкачування стоків.
